У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих.
Сьогодні, 18 березня, минає два роки з дня загибелі відважного сина, Героя України.
21-річний Антон, незважаючи на юний вік, був прикладом для інших побратимів, його бойовий дух вражав стійкістю і мужністю. Він з легкістю брався за будь-яке доручене йому завдання.
З перших днів повномасштабної війни пішов захищати рідну землю, бо розумів, що треба захистити батьків, рідних, кожного з нас. Антон був турботливим сином, вірним другом, щирим українцем. Він хотів, щоб ніхто ніколи з українців не жив в окопах, мріяв домогтися справедливого суду для тих, хто винен у смерті, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу…
Чорні та криваві руки окупантів обірвали життя молодому, мужньому, відважному синові України Антону Мойсею 18 березня 2022 року. Хлопець загинув від ран, несумісних з життям.
З того злощасного дня розпочався відлік днів без Антона. Довго не могли прийти до тями, не могли прийняти факту смерті молодої людини, якій, здавалося, тільки жити. Плакала чорна від горя мати, друзі і знайомі шукали логічне пояснення страшній трагедії, захоплювалися героїзмом і любов'ю до України, співчували батькам, сестрам та братам. Не вірили в те, що сталося, побратими.
Минуло два роки. Скорботні, важкі, тривожні. Пам'ять про Антона Мойсея живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Величний подвиг запеклої боротьби мужнього воїна, вірного Сина України, нашого Героя Антона з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я навіки закарбоване в історії наших визвольних змагань за незалежність України.
Світла пам’ять та вічний спокій тобі, Антоне! Низький уклін вірному синові України!
Слава Захиснику України!